Михайло Грушевський
Український краєзнавчий рух веде свій родовід від літописців могутньої Київської Руси та героїчної доби козаччини, а українське краєзнавство завжди слугувало не лише надійним підґрунтям історичної пам’яті, а і формою самозахисту.
Безпрецедентні гоніння упродовж століть загрожували українству національною смертю і тільки самовіддані зусилля кількох поколінь подвижників уможливили зберегти від імперських зазіхань мову, культуру, самобутні традиції українського народу..
Зробимо невеликий екскурс до історії краєзнавчого руху.
Ідея створення інституцій, які займались би проблемами регіональної історії, виникла у 20-40-х роках ХІХ століття. В 1843 році в Києві було створено Тимчасову комісію для розгляду давніх актів, яку зазвичай називали Археографічною. Також величезний внесок у створення українського краєзнавства зробили: Товариство Нестора Літописця при Київському університеті, Одеське наукове товариство історії та старожитностей, наукове товариство імені Т.Шевченка у Львові, наукове історично-філологічне товариство при Харківському університеті та інші об’єднання.
На початку 20-х років ХХ століття почали виникати і академічні комісії краєзнавчого профілю, і громадські окружні краєзнавчі товариства. Постало питання про організаційне об’єднання всього науково-творчого потенціалу літописців рідного краю з усіх регіонів України.
25 травня 1925 року в Харківському ветеринарному інституті зібралися представники 22 місцевих краєзнавчих осередків і утворили постійний орган - Український комітет краєзнавства. Перша Всеукраїнська конференція з краєзнавства була першою спробою виявити краєзнавчі сили в Україні, зробити перший підсумок досягнень, здобутих в краєзнавчій роботі, з’ясувати умови роботи та перспективи її, об’єднати краєзнавчий рух України.
Завдяки зусиллям діячів Українського Комітету Краєзнавства було здійснено вагомі кроки в дослідженні історії населених пунктів, вивчені промислових і сільськогосподарських підприємств, розробці наукових і громадських засад природоохоронної роботи, діяло 51 краєзнавче товариство і 658 гуртків, що налічували 30 тис. краєзнавців..
З 1927 року почав виходити журнал Українського Комітету Краєзнавства - «Краєзнавство» - накладом 2000 примірників.
Але любов до рідного краю не вписувалася в більшовицькі химери світового панування і це привело до масових репресій: звинувачені в українському буржуазному націоналізмі численні краєзнавчі осередки були розгромлені, а найактивніші діячі стали жертвами кривавого режиму.
У повоєнні роки місцеві краєзнавчі осередки почали поступово відтворюватися. Особливим поштовхом стало створення в 1979 році в структурі академічного інституту історії України відділу історичного краєзнавства, на який серед інших завдань покладалася підготовка «Зводу пам’яток історії та культури»
На хвилі демократичних перетворень та сподівань на національне відродження 27 березня 1990 року відбувся Всеукраїнський краєзнавчий з’їзд, який набув статусу установчого для Всеукраїнської спілки краєзнавців – повноправної спадкоємиці традицій впроваджених свого часу Українським Комітетом Краєзнавства.
Відповідно до Статуту завдання її діяльності - виховання у громадян почуття національної самосвідомості, глибокої поваги до історії, культури, мови, традицій українського народу.
Одразу ж було відроджено випуск журналу «Краєзнавство».
Спілкою було започатковано багато довгострокових програм, серед яких: «Пам'ять втрачених сіл», «Збережемо тую славу», «Реабілітовані історією», «Звід пам’яток історії і культури України» та багато інших.
16 жовтня 2008 року Кабінет Міністрів України , враховуючи видатні заслуги у забезпеченні розвитку української національної культури надав статус національної Всеукраїнській спілці краєзнавців.
Запорізька обласна організація Національної Спілки краєзнавців України де-факто існує вже з десяток років, але юридично була зареєстрована тільки в серпні 2012 року. На сьогодні організація знаходиться ще на етапі становлення, тільки починає твердо ставати на ноги.. По-хорошому заздриш досягненням та напрацюванням спілчан інших областей України, багато з яких в цьому році вже відсвяткувало своє 25-річчя, до лав яких залучено тисячі краєзнавців.
Нажаль, ми чи не єдина область у державі, яка не має історії свого краю, міста - Запоріжжя, інших міст, не говорячи про села, області. Багато хто ще користується імперськими твердженнями щодо нашої минувшини – начебто живемо в «Дикому полі», куди цивілізацію принесли російські багнети.
Саме тому дуже хочеться таки розпочати роботу з розбудови та конкретної діяльності Спілки. На сьогодні в нас є небайдужа спільнота, є бачення першочергових завдань і на своїй звітно-виборчій конференції у лютому 2016 року спільчани прийняли Перспективний план роботи організації із розбудови краєзнавчої діяльності.
Роботи в нас - непочатий край! Ми повинні у примусово зросійщеному середовищі підтримати патріотів, яким болить за цю землю, її історію і культуру.
Саме тому Запорізька обласна організація Національної спілки краєзнавців України започатковує перше в Запорізькій області періодичне електронне краєзнавче видання - "КРАЄЗНАВСТВО ЗАПОРОЖЖЯ", яке об`єднає всю спільноту дослідників рідного краю та надасть можливість на своїх сторінках звернутись до необмеженого кола читачів зі своїми напрацюваннями, проектами, проблемами та сподіваннями!
Михайло Грушевський писав: «Державність немислима без краєзнавчого відродження». І сьогодні для нас ці слова набувають ще більшої актуальності, аніж у 20-ті роки становлення Української держави та ставлять перед нами відповідальні завдання!
З повагою,
член Президії Правління Національної Спілки краєзнавців України
член Правління Запорізької обласної організації НСКУ
Головний редактор
Сергій Володимирович Сурченко